У семиденному циклі створення світу видно певну градацію. Лише в кінці, коли весь світ рослин і тварин був уже сотворений, Бог вирішує створити людину. Робить це з більшим роздумом, ніж у випадку інших сотворінь. Творець немовби затримується перед тим, як покликати людину до існування, немовби входить в себе для прийняття рішення: «Створимо людину за образом Нашим, за подобою Нашою» (Бут 1,26). Таким чином автор зазначає, що людина – найдосконаліша істота з усіх, які живуть на землі. Вона поставлена понад земними створіннями й особливим чином сприймається Богом. Ця винятковість людини чітко зазначена в тексті, на що звертає увагу Йоан Павло II: «Хоча людина так тісно й пов’язана з видимим світом, то однак біблійне оповідання не говорить про її подібність до решти створінь, а тільки до Бога – «I витворив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим утворив її» (Бут 1,27)»[1].

Людина в кожному поколінні пробує зрозуміти своє життя і для цього їй не вистачає знань про будову і функціонування її репродуктивної чи травної системи. Людина шукає мудрості, як жити, щоб прожити своє життя (а з року в рік все краще переконується на скільки воно коротке) якнайкраще і не зробити помилок, які б могли їй дорого коштувати. Святе Писання передає людям понадчасову мудрість. Теологія тіла Йоана Павла II – це спроба передати цю мудрість щодо взаємин між чоловіком і жінкою. Питання «ким є людина?» настільки фундаментальне, що відповідь на нього з’являється вже на перших сторінках Святого Писання. У виразі «Створимо людину за образом Нашим, за подобою Нашою» (Бут 1,26) знаходимо богословське визначення людини. Вона конституйована тільки в єдиній, виключній і неповторній єдності з самим Богом. Ця ознака відрізняє її від всіх інших істот на землі. Людина сотворена на образ Божий, «що водночас вміщує ствердження абсолютної неможливості редукувати людину до „світу”. Вже у світлі перших речень Біблії людину не можна до кінця ані зрозуміти, ані пояснити поняттями запозиченими зі «світу», тобто з видимої сукупності тіл. Незважаючи на це, людина також є тілом. Є тілом серед тіл»[2]. Не випадково цей короткий текст книги Буття став «джерелом найглибшого натхнення для мислителів, які намагались зрозуміти «буття» та «існування»[3].

o. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap

---

[1] Jan Paweł II, Teologia ciała.

[2] Там само.

[3] Там само.